Трохи алегорій... Під парасолькою стою –
і не страшні ні дощ, ні гради,
що шастають в моїм краю –
подохли б всі рашистські гади!
Під парасолькою стою –
й мені безпечно і комфортно:
хистять нас наші ЗСУ –
довкруж пости надійні й форти.
Під парасолькою стою…
Зі мною рідна Україна!
Нехай нам тут – не у раю,
та в зарубіжжя не полину.
Під парасолею стою!..
Всі вистоїм до Перемоги:
народ і Матінку мою
хранять і ангели, і боги!
12.06.2026
Світло. Рішучість. Віра. Впевненість. Надійність. Захист. Сила. Непоборність. Радість. Оптимізм... у Вашому вірші. І головне - ВЕЛИКА СВІТЛА ЛЮБОВ І ВДЯЧНІСТЬ, ЯКА ВІДКРИВАЄ ГОРИЗОНТИ МАЙБУТНЬОГО! Все те, що додає сили і приближає Перемогу. Так необхідне сьогодні кожному! Дякую, Олексо!
Ваша поезія пронизана глибокою вірою, болем та незламною рішучістю. У цих рядках відчувається пульс часу — час випробувань, у якому кожен українець знайшов свою особисту "парасольку" захисту. Ви дуже влучно обрали образ парасольки. Це не просто захист від дощу чи граду — це метафора щита, який тримають наші воїни ЗСУ над кожною українською родиною. Це відчуття надійності, коли знаєш, що за твоєю спиною стоять титани, які бережуть мирне небо над головою, попри всі намагання ворога його зруйнувати. Завершення вашого вірша звучить як молитва. Згадка про ангелів та богів підкреслює, що ця війна — це не лише протистояння на полі бою, а й битва за духовні цінності, за право бути вільними на своїй землі. Ваша впевненість у тому, що ми вистоїмо, є прикладом того, що тримає Україну сьогодні.
Дякую, Сітлано, за такий глибоко грунтовний кометар. Ті, хто своїми творами хникають, оплакуючи "нашу кончину" - дударять на дуду ворога, нічого не кладучи на алтар духовного та фізичного гарту воїнів і войовничого тилу. Адже ця війна не випадкова! Вона є даниною світовоої геополітики і нашою платою за незалежність і волю! В цій війні гатується політичн нація - не на сьгодення, а на віки. В ній виграє той, хто має не тільки вищий розум - природній і штучний, а й сильніший дух. А сЛоВо - це наша зброя, якщо воно служить підняттю духовного рівня вояків, згуртуванню нації. Вітак, МИ НЕОДМІННО ПЕРЕМОЖЕМО! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА - ВІД ДОНУ ДО СЯНУ! Козацький дух -як цвіт калини,
як неспалима купина!..
Про Україну пісня лине:
"Корабле рашський, йшов би на..."
Ну ти ж і молодець, Олексо! Гарні вірші пишеш, моожеш вірно кохати!От тільки тобі трохи заздрю по- хорошому про парасольку. У нас дощів із зими немає й до сих пір!
Хай вам щастить. Танюші привіт від мене...