Хто ми нині - паства чи жерці?..
Ідемо за димом чи вогнями?
Зусібіч - незнані манівці.
Й хащі непролазні - поза нами.
Ідемо, здираючи з плечей
чи то муку, чи жаскі погони.
Зусібіч на нас біда тече,
топляться у відчаї амвони.
Та йдемо, не дивлячись на біль,
на розпуку і чиїсь прокляття.
Темнохмар'я суне звідусіль,
в кожнім з нас гартуючи розп'яття,
Що не дасть упасти, лиш іти,
невість розтинаючи тривожно.
Зусібіч - хрести, хрести, хрести...
Але зупинятися не можна!..
16.07.25 р.
