Я не знаю, на чому триматись:
На вірі, на правді чи снах.
Я не можу в собі розібратись,
Де дівся в очах моїх страх.
Із кожним наступним підривом —
Чи КАБ то, чи, може, шахед —
Я знаю: живі ми лиш дивом,
І знову ідемо вперед.
Без сліз, без істерик, без ліку...
Якась дивна сила німа
Рятує мене від крику,
В якому б я з глузду зійшла.
