|
За миттю мить - минають так століття.
Можливо, хтось на це і не зважа!
Як зазвичай, набувши повноліття,
То більшість про плин часу забува!
Ба звісно, хочеться - усе й одразу
Без наслідків, зусиль, неначе пальцем - клац!
Як зрозуміти? Звідки, що взялось, наразі
Де головний, в підручнику життя, абзац?
От вчинки й наслідки, пов'язані разом.
Нехай, можливо, в світі й не таке бува...
Порядок з безладом одначе, теж давно знайомі.
Хоч ладу певно, що між ними, все одно нема!
Колись давно, здавалось дивом дивним
Здобуток чийсь, отриманий неначе вмить.
Та з часом, стало достеменно зрозуміло -
Своє життя потрібно радше жить.
Коли обов'язків насипано по вінця,
Розподіляти час - на роздуми й на мрії.
На гру із дітьми та розмови по-сусідськи.
Поки живеш, тож матимеш надію!
От і до правил та законів, хай їм грець.
Все ж треба мати, не інакше, як здоровий глузд,
Аби не стати, як істота - без душі та серця.
Тож хай, живеться так, неначе завтра - землетрус.
Хоча, комусь, і землетруса пережить вдається.
Тож смуток з радісттю змішай в життя горнилі.
З питаннями одвічними, не сперечайся - марний час
В житті, найважливіше з давніх-давен і до нині.
Лиш тільки те, що долею призначене для нас!
11.06.26р.
ID:
1063945
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.06.2026 09:23:37
© дата внесення змiн: 12.06.2026 10:45:50
автор: Kito
Вкажіть причину вашої скарги
|
