*****
Сірі хмари небо вкрили,
Сонце яснеє закрили.
Стало холодніш.
Дощ рясний із хмар полився.
Грім луною прокотився.
На душі сумніш
Стало, але сонце вийде
І зігріє – в душу прийде
Радість чарівна.
Буду я в душі радіти
Так, немов маленькі діти.
Серденька струна
Дзвінко забринить, заграє,
Й туга та, що зараз крає
Лиш його, мине,
Піде в небуття навіки.
Будуть у мені, мов ріки,
Радість й чарівне
Світле, щастя протікати.
Їх я буду відчувати
Неповторну мить
Кожну серцем і душею
Й ширитиму їх землею
Я, щоб їх щомить,
Протягом життя усього
В цьому світі лиш одного
В їхній всій красі
Неповторній, незбагненній,
Надзвичайній, нескінченній
Відчували всі.
Євген Ковальчук, 16. 04. 2022
