В твоїх очах я бачу небо,
Його блакитну благодать.
Мабуть, забути тебе треба
І чоловікові віддать.
Щоб ти, голубко, не літала
Між двох жорстоких яструбів,
А знову радісною стала,
І погляд щастям щоб горів.
Щоб тобі доля посміхнулась,
Фортуна щоб тебе знайшла,
Щоби печаль твоя минулась,
Щоб ти щасливою була.
Щоб твої сині оченята
Омила радості сльоза,
Щоб ти щаслива і багата,
І щоби усмішка ясна.
А я якось в рутинних буднях
Забуду про свою печаль.
Хоч знаю — буде дуже трудно,
Та, мабуть, доля це, на жаль.
Але завжди в моєму серці
Буде відлуння цих подій,
Ті очі сині, мов озерця,
І ніжний, милий погляд твій.
