Сонце яснеє блищить,
Лагідно так гріє,
Що моя душа в цю мить
Дивную радіє
І танцює, і співа.
Ллються, наче річка,
На папір думки-слова.
В серці, мовби чічка*,
Розквітають почуття
Світлі, добрі, чисті.
Розцвіта моє життя
В миті ці врочисті.
Сонця теплі промінці
Ніжно зігрівають
У веснянії дні ці,
Що у нас минають
Шляхом під іменням Час
В світі цім земному,
Що оточує всіх нас.
В щасті неземному
Я – і серце, і душа,
Що у тілі. Сонце
Ясне їх украй втіша.
Чи, бува, не сон це
Чи уява, чи мана?
Ява це прекрасна,
Адже вже прийшла весна
Невимовно красна,
Дивовижная украй,
А із нею – сонце,
Що сія освітлює мій край
Крізь небес віконце.
І йому не тільки я
Тішуся без краю,
А уся людська сім’я,
Що живе в цім крáю.
*Чічка – зах. діал. Квітка
Євген Ковальчук, 14. 04. 2022
