Співзвучне філософіям стодоли,
Гаряче і звабливе, як креоли ,
Чи співанка незвіданих висот,
Бабками збуджена збентеженої долі
В метал коси пісків хвилястих солі,
Хай порятує нас від зайвого й турбот,
Сильніше аніж будь коли у змінах,
З долонями andante на колінах,
Іспанський сором розчинивши в дофамінах,
Під недоторканий у снах сухий осот,
Бузком написаний для дощової днини
І несвідомого на стежках ахатини-
Перелицюй стривожене в житах...
Зроби з верби собі дзвінку сопілку,
Закинь-но ноги на зелену гілку,
Не плачь, а грай чи щебечи як птах...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=DQPpREz4now&list=RDEMtJ2lAcpJC2-fPhbjrSr_ow&index=6
