Я ніби гостя із іншої планети,
Така далека від людей на цій землі.
не хочу чути слово **війна - ракети**,
Хочу ,щоб цвіли квіт соняхи на ріллі.
В дитинстві я літала, як птах до зірок,
За спиною виростали дужі крила.
А нині йду у листопад, важкий вже крок
Падаю із ніг у леті я безсилла.
Колисала мати в золотій колисці
Під старим дубом співала колискову.
Купала у квітах румянку, любистку,
Щоб у душі плекала я рідну мову.
Я без землі наче без мами сирота ,
а Куди вітер нахилить тоді гнуся.
А коли прийшла у мій край хижа орда,
В мові гострю меч, за неї я борюся .
Допоки у грудях б*ється моє серце,
Я на колінах буду Бога просити.
Я буду нести в руках повне відерце,
Щоб мільйон сердець водою напоїти.
А я пройшла крізь пекло, вогонь і воду,
Крізь зливи, грози, вітри і блискавиці.
Щоб в долонях нести світло для народу,
І боротись, в цій боротьбі , як орлиці.
Як достукатись до кремлівського хана,
До тих , хто взяв зброю в руки і стріляє.
Хто служить сатані , безбожному хаму,
Хто спалює наш край і дитя вбиває.
А світ божевільний, із розуму зійшов,
Села і міста з лиця землі стирає.
П*є із стражденого народу живу кров,
Смерть робить хрести і могили копає.
Серце моє тримається на волоску,
Здається один удар, зупиниться в мить.
Йду я у храм небесного отця молю,
Щоб вбивць - потвор і хижу орду зупинить.
ID:
1063835
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.06.2026 02:48:19
© дата внесення змiн: 11.06.2026 19:14:15
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
