Автор: Мирослава Савелій
https://youtu.be/kHvMLa6bKrE?feature=shared
Сонце за обрій сідає так тихо,
Вечір приходить у місто моє,
І забирає і втому і лихо,
Тихо шепоче: "Кохаю Тебе!.."
Птахи співають, пахне сосною,
Час зупинився і хочеться жить,
Кременець місто, моє сивочола,
Скажи мій друже, як Тебе не любить?
Мрій огортає вечірній серпанок,
Долі й шляхи переплетені міцно,
Птахи у небі виводять свій танок,
Все поєдналося: праведне з грішним.
Я так кохаю, місто мелодій,
Краси невимовної й віри й надій,
Дякую друже, за час невловимий,
Біжу на зустріч любові і мрій...
Кременець - моя маленька батьківщина,
Кременець - моя казка, мрія і сон,
Земля предковічна і історична,
Все поєдналося й сплилось в унісон.
