|
Позбираю у келих всі крапельки сліз,
І тебе попрошу, скуштувати.
Це не примха моя, не химерний каприз*
Ти згадаєш, як треба кохати.
Що було – не можливо вернути назад,
Міражі, віражів - повороти ...
Ти розкрий своє серце, відчуй мій розряд,
Подивись на душевні щедроти…
Я будую словесно кохання ряди,
У житті ця любов бідолаха.
Будь відвертим зі мною, раптово не йди,
Ніжне серце не кидай на плаху…
Ти не бійся – не буде крутих перешкод…
У очах покажи світлу радість.
Почуттів глибина, це лише епізод,
Це космічна миттєвість в тираді…
Я чекаю на щирість, душевний приплив,
Подаруй лиш взаємності трохи…
Будь чи другом, чи братом, не йди супротив,
Не вбивай незалежності кроки...
Ти невидимим Ангелом поруч побудь,
Захисти від пекельної втоми…
Почуття щиросердні, це істини суть,
Їх ховає завжди підсвідомість.
А душі захотілось, здобути тотем,
Ти придуманий серцем герою.
Фантазерка бажає відчути тандем,
Де упевненість поряд зі мною…
Не хочу сперечатись, доводити всім -
Дружелюбні існують стосунки…
Якщо ти розумієш - зі мною ходім,
У натхненні крилата є думка…
08.06.2026 за мотивами 10.10.2012
______________________________________________________________________
Слово "каприз"* — це запозичення, яке прийшло в українську мову
з французької (caprice). Воно не є питомо українським, проте активно використовується.
ID:
1063797
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 08.06.2026 11:48:30
© дата внесення змiн: 08.06.2026 13:34:38
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
