Як я хочу дощу!.. я бажаю вселенської тиші,
Шелест крапель рясних по зеленому листі в саду.
Все на світі прощу, я ніколи тебе не залишу,
І мов радісний сон, в твої спогади давні прийду.
Пролечу між дерев, зупинюсь, де закохана вишня,
Доторкнусь до гілок і сполохаю ранню росу.
Я відчую твій час, і ніколи не буду "колишня",
Ніжний подих весни я у серце твоє принесу.
Усміхнеться душа, мов метелик барвистий на квітах,
Залоскочуть думки і полинуть між хмар в небеса.
... Знову будемо ми наодинці, самі - серед літа,
Де панує любов, і живе первозданна краса.
