ПЕРШІ ПОБАЧЕННЯ
Побачень кожну мить ми святкували,
Неначе Богоявлення стрічали,
Самі в цілому світі... Ти була
Смілива й легше пташого крила,
Як зі своєї ти неслась вершини,
Неначе вихор, і мене вела
Твоя бузкова весняна стежина
У потойбіччя дзèркального скла.
А ніч мені подарувала милість,
Відкрила наче браму вівтаря,
І у казковій темряві світилась,
Хилилася повільно нагота,
І, ще крізь сон: "О, будь благословенна!" -
Я говорив і знав, що дерзновенне
Це вторгнення у спокій твОго сну,
Де аромат бузковий незбагненно
Надав повікам сяйва глибину
І спокій фіолетового світла
Подарував торканням теплоту.
А в кришталі ритмічно бились ріки,
Димились гори, виділись моря,
І ти тримала сферу на долоні
Із кришталю... Ти спала, як на троні,
І - Боже прàвий - ти була моя!
Прокинулася ти й слова звільнила
Від повсякдèнності дрібних примар,
По горло мову повнозвучна сила
Наповнила, і слово "ти" розкрило
Свій сенс новий і означало "цар".
На світі все змінилося казково,
Той таз, той глечик, а проста вода -
Як вартовий стояла нерухомо,
На диво шарувата і тверда.
Нас понесло невІдомо куди,
Як міражі, там дивно розступались
Міста - ми не могли до них дійти...
Сама вкладалась м'ята нам під ноги,
Під спів птахів долали ми дорогу,
Пливли там риби проти течії,
І небо нас про щось попереджало -
Ми відчували, доля йшла за нами,
Як божевільний з лезом у руці...
17.05.2026
© Тетяна Даніленко
Свідоцтво про публікацію: №0051240820260517
© Тетяна Даніленко, 2026
ПЕРВЫЕ СВИДАНИЯ
Свиданий наших каждое мгновенье
Мы праздновали, как богоявленье,
Одни на целом свете. Ты была
Смелей и легче птичьего крыла,
По лестнице, как головокруженье,
Через ступень сбегала и вела
Сквозь влажную сирень в свои владенья
С той стороны зер9кального стекла.
Когда настала ночь, была мне милость
Дарована, алтарные врата
Отворены, и в темноте светилась
И медленно клонилась нагота,
И, просыпаясь: "Будь благословенна!" -
Я говорил и знал, что дерзновенно
Мое благословенье: ты спала,
И тронуть веки синевой вселенной
К тебе сирень тянулась со стола,
И синевою тронутые веки
Спокойны были, и рука тепла.
А в хрустале пульсировали реки,
Дымились горы, брезжили моря,
И ты держала сферу на ладони
Хрустальную, и ты спала на троне,
И - боже правый! - ты была моя.
Ты пробудилась и преобразила
Вседневный человеческий словарь,
И речь по горло полнозвучной силой
Наполнилась, и слово ты
раскрыло
Свой новый смысл и означало царь.
На свете все преобразилось, даже
Простые вещи - таз, кувшин,- когда
Стояла между нами, как на страже,
Слоистая и твердая вода.
Нас повело неведомо куда.
Пред нами расступались, как миражи,
Построенные чудом города,
Сама ложилась мята нам под ноги,
И птицам с нами было по дороге,
И рыбы подымались по реке,
И небо развернулось пред глазами...
Когда судьба по следу шла за нами,
Как сумасшедший с бритвою в руке.
1962
АРСЕНИЙ ТАРКОВСКИЙ
Інформація про українські корені походження родини Тарковських:
https://news.blog.net.ua/2023/06/arseniy-tarkovskyy-povernenyy-ukrainets/
ID:
1063492
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 02.06.2026 21:57:53
© дата внесення змiн: 02.06.2026 22:11:10
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
