Стоять край доріг стрункі тополі
Наче у вінку дівчата молоді
Де зріє пшеничний колос в полі
Цвітуть у житах волошки голубі
В*ється стежечка у зелений гай
Там де цвіте липа як наречена
А літечко розлилось як Дунай
Здалека усміхається до клена
За селом зійшлись в одну дорогу
золоте поле у блакитне небо
Стоять тополі моляться Богу
Щоб зійшло сонце надії із неба
Птахи до дуба летять звідусіль
Мов на сповідь до старого монаха
Щоб в молитвах загоїти свій біль
Слухати у тиші музику Баха
Літо сіє в трави срібні роси
У зорянім полі квітучі мрії
Вітер вербі розплітає коси
Поливає дощем квіти лілії
А день як сонях розцвів над світом
Дарує земні скарби моїй душі
Слова в серці цвітуть зорецвітом
В своїх долонях несу тобі вірші
Вони як ковток води з джерела
В поетичнім храмі наче причастя
А у них стільки сонця і тепла!
Дарують тобі пісню і щастя
Там де трави на березі ріки
кружляють над водою чайки білі
Ніч сіє зорі з своєї руки
Щоб рай літа зігрів у заметілі
Тече бистра вода із синіх гір
Біжить у синє море понад ліси
Дзвенитть музика Баха ніжних лір
Я п*ю красу із неповторної краси
