В небесах пливуть хмарки
Білі, а на полі
Кольоровії квітки
Квітнуть вже поволі
Й запах ароматний свій
Ширять цілим світом,
Що, неначебто сувій,
Їхнім дивним цвітом
Оповитий. Шурхотить
Листячко зелене,
Ніби мовить в тую мить
Щось воно до мене.
В синім небі пташечки
Високо літають
І, неначе співаки,
Пісеньки співають.
Річенька удаль біжить,
Плине, протікає...
В ній водиця дзюркотить
Так, немовби грає
Музику пречарівну.
Гори височіють
У небесну далину,
Звідки струменіють
Сонця промені, які
Ніжно зігрівають,
З серця почуття важкі
Лиш всі випускають
У далеке небуття,
А натомість світлі,
Добрі будять почуття,
Що, немов розквітлі
Квіти, квітнуть у мені.
Серденько радіє
Їх, як гарній цій весні,
Що в мені їх сіє.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2022
