UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сем Діма: Але я тут - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлая (Світлана Пирогова), 02.06.2026 - 17:04
 Це неймовірно потужний, болісний і чесний вірш. Він прошиває наскрізь своєю простотою і цією страшною, повторюваною фразою — «та нічим».У кожній строфі це «нічим» набуває нового, майже фізичного виміру трагедії, яку переживають наші поранені захисники в госпіталях: Спочатку це неможливість подивитися в очі (втрачений зір). Потім — неможливість заговорити (втрачений голос або контузія). Далі — неможливість підвестися (втрачені кінцівки). І нарешті — неможливість навіть міцно стиснути руку у відповідь. Найважчий удар припадає на фінал, де автор переносить це безсилля на самого себе. Це безсилля цивільного чи побратима, який стоїть поруч: «І так хочеться стерти ваш біль. Та нічим». Це випалена пустка всередині від неможливості забрати чужу муку. Але назва і фінальний акорд — «Але я тут» — це те, що рятує весь твір від абсолютної темряви. Це про найвищу форму любові та відданості. Коли ти не можеш зцілити, не можеш повернути втрачене, але ти не відвертаєшся. Ти залишаєшся поруч. Ти тримаєш за руку. Ти розділяєш цю тишу. Ви дуже точно витримав форму верлібру — тут немає потреби в римах, бо ритм рваний, наче дихання людини, що стримує сльози в госпітальній палаті. 
Сем Діма відповів на коментар Ніна Незламна, 02.06.2026 - 07:46
Нехай благословить Господь кожну зранену душу
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Дякую! 
