Рік до червня докотився,
На шляху ледь-ледь втомився,
З джерела води напився
Й далі в світ помандрував.
Залишив у спадок літо,
Меду присмак, хмарку світлу,
І кульбабки жовту квітку
На талан подарував.
Таланило берегині,
Усміхались очі сині, –
Це її пора! Віднині
Має безліч різних справ.
Догляд-бо за всім потрібний:
Засвітити місяць срібний,
Зірочок сипнути дрібку –
Зорепадів час настав!
А уранці білі роси
Заплести вербі у коси,
Маків та волошок вдосталь
Розгубити межи трав.
Ллється літо водограєм,
На гостину поспішає,
Червень йде зеленим гаєм –
Вже й суниці назбирав.
