День розплющив очі.
Сонечко зійшло.
Вже немає ночі.
Лагідне тепло
Сонця оповило
Усього мене
Ніжно, любо, мило.
Щастя чарівне
Цим же розбудило
У мені воно.
Щастя душу вкрило,
Наче полотно,
Й серце огорнуло,
Мов своє дитя.
В ньому потонуло
Світле почуття
Це, неначе в морі.
В щасті неземнім,
А не в лютім горі
В світі цім земнім
Я живу. І щастя
Це мені дало
Сонце, що нещастя
Геть всі віднесло,
Як вогонь, спалило
Жаром їх своїм,
Двері зачинило
Назавжди всім їм.
Будеш ти світити
Ясно, сонце, й гріть,
Буду в щасті жити
Я й життю радіть
Із тобою дуже,
Надзвичайно, вкрай.
Тож мене, мій друже,
Завжди зігрівай!
Євген Ковальчук, 09. 04. 2022
