Пройшли роки коли на груди
Брав штанги гирі і Бермуди
Брав на себе усе без міри
У те що доля ручна вірив
Та я й як інші помилявся
Усім здобутим вихвалявся
Не знав що вибирає доля,
А не Ігнат, чи той же Толя.
Від долі жоден не втече.
Вона знайде тебе й на сіні
Живи допоки кров тече
І ніс рожевий, а не синній
Ти можеш вплинути на фах
Він не вплива на долю
Забити, не забити цвях
Все ж не уникнеш болю
На плечах тане лід і сніг.
Ти не стрункий, вже кволий
Обставин точно це не збіг...
Фінал: у морзі голий
