У горах ранок прокидається повільно:
Вершини гір хтось ніби пензлем окрасив.
Вони спалахують рожевим дивним світлом,
Що ллється в низину й торкається трави,
Сіяє в кожній крапельці роси на травах
Маленьким всесвітом проміння золоте.
А схили, наче ковдрою, туман вкриває …
Уся природа в горах дихає й живе .
Вода хлюпоче з гір поміж камінні брили,
Шепочуться на вітрі сосни серед скель,
У цьому шепоті панує спокій милий,
Глибокий спокій тут оточує мене .
Здається, що живі та рухаються тіні,
Поблискують, ховаються в щілинах скель.
Як тут красиво! Нитки водоспадів срібні,
Смарагдові долини, синява небес!
Сповільнюються кроки на природі в горах…
Побачити й запам’ятати хочу все:
Лишайник гарно устеляє тут дорогу,
Тут звірів дивних слід в м’якій землі іде,
Орел ширяє високо в блакиті неба -
Частиною небес здається він мені…
І помічаю — тиша тут не порожнеча,
А справжня музика приємна для душі,
Красива музика – глибока і спокійна.
Природа в горах—сила й ніжність водночас,
Буває часто і холодний дикий вітер,
Буває тепло, з ароматом хвої й трав.
Землі безмежний простір видно із вершини!
Природа тут не лиш оточує тебе —
Вплітає непомітно у земні картини,
Роль головну тут грає кожен елемент!
Стаєш частиною каміння, вітру й світла…
А, може, саме на природі в горах цих
І наше серце починає стукотіти,
Пульсуючи,й землі повторювати ритм…
30.05.26
ID:
1063310
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.05.2026 18:55:10
© дата внесення змiн: 30.05.2026 18:55:10
автор: Martsin Slavo
Вкажіть причину вашої скарги
|
