Колись повернешся з роботи
Знімеш натомлені чоботи
Я навіть впевен зрозумієш...
Чому в житті ти все умієш
Згадаєш миті і роки
Коли тримавсь батька руки
Коли по першому він зову
В життя впроваджував обнову
Летів лелекою до тебе
І хоч погрожувало небо...
Він брав на крила й потім
Щоб був і хліб і мясо в роті
Без батька в хаті було пусто
І ти чіплявся як мангуста
На його шиї виснув й знав
Що він життя подарував
Ти подорослішав, змужнів
Зажрався, бо розбагатів
Став насміхатись над старим
Та з згодом й сам будеш таким
Й твій насміхатиметься син
Невдовзі як ти постарієш
Не над дідусем над тобою
Бо ти не дружиш з головою
