*****
Велике серце і душа,
Яка не має меж.
Пекучий смуток залиша
Їх і тривога теж,
Усі на світі почуття,
Що ріжуть їх лишень,
Мов ніж, без краплі співчуття
До них усякий день.
Неначе матінка дитя,
Їх щастя огорта.
І це пречисте почуття,
Мов квітка, розцвіта
У серці та душі. Із ним
Мені приємно так,
Що більш не буду я сумним,
А житиму усмак
Із цим прекрасним почуттям
Я кожен день і мить.
Я присягаюся життям,
Що птахою летить
В майбутнє. Світ цей лиш один.
Життя на нім одне,
Яке усе ж крізь часу плин
Невпинний промине.
Та доки є воно, мина,
В душі моїй нехай,
Квітує так, немов весна,
Так, як її розмай,
Кожнісінькую часу мить!
Радіє серце хай
Життю! Хай більше не щемить
Воно в мені украй!
Ніскілечки хай не щемить,
А щастя відчува
Воно в собі усяку мить,
Що в світі цім трива!
Євген Ковальчук, 31. 03. 2022
