Томимий розпачем дочасу
Та роздратований юрбою,
Був дивовижним і прекрасним,
Не наодинці із собою,
А наче лебідь в скирті сіна,
Що розглядав козині морди ,
Товстим томимий шаром кмину
У сяйві вишини погорди.
Казки оповідав норицям*,
Щоразу ніби сірим вовком,
Який сушив гриби в щириці,
Щоб дочекатись до промовки.
Вогні за полем ледве-ледве
Горіли запасним дорогам,
Під співи зовнішього й вітру
Поснулим чаплям одноногим.
І вовк допіру під зірками
В танок пускався при дорозі,
Рясніли зорі над снопами
В ранковій росяній облозі.
_________________________
А як закінчилося диво -
На зустріч полем вибіг вершник,
Неначе Ангел сиротливий
Неначе соняшник прийдешніх…
малюнок мій
із серії Соняхи
картон, лайнери PIGMA Micron
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=V9-ltPsbw9g
