Вмить забувши всі печалі,
Від яких страждав,
Птахою в небесні далі
Я лечу. Як ждав
Я цього моменту! Більше
Серце не щемить.
Щастя відчува найбільше
В цю прекрасну мить
У мені воно. Радіє
Серденько без меж.
Радість з нього струменіє
Й світле щастя теж
Безупинною рікою,
Попрощавшись вмить
З тою долею гіркою,
Від якої й жить
Більш не хочеться. Літає,
Мов стокрилий птах,
Серце і весь світ тримає
У своїх руках.
Не такий уже й великий
Він з небес. Трима
Серце світ цей різноликий.
Літо чи зима,
Осінь чи весна на ньому,
Серце в небесах,
І нічому вже лихому,
Що лиш сіє жах,
Серденько моє не вдасться
Скривдити повік,
Бо воно йому не здасться,
Буде жити вік
Лиш у найсвітлішім щасті,
У його красі
Всій, забувши про напасті
Та нещастя всі.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2022
