|
Ой, куди ж ти заховалось,
Ясне сонце? Де ти є?
Ще ти вчора так пишалось,
А сьогодні вже дощ ллє
З хмар, що небеса накрили,
Наче ковдрою. Тебе,
Сонце, хмари затулили,
Як і небо голубе.
Вийди з них! Більш не ховайся
Ти за ними, сонце-птах!
Крізь хмарини пробивайся
Променями в небесах!
Хмари розжени ти ними
За далекий небокрай
Й променями золотими
Освіти увесь мій край
Крізь небеснеє віконце
І, о любий друже мій,
Жовтолице диво-сонце,
Ніжно, лагідно зігрій
І мене, і всіх довкола,
Дуже я тебе молю!
Вийди, сонце, з виднокола,
Вийди з хмар! Тебе люблю
Я безмірно, до нестями,
Необмежено, украй
Думами і почуттями
Усіма своїми. Край
Холоду, який лютує
Нині, поклади! Весна
Вже ж таки. Нехай панує
В краї нашому вона
Із тобою, сонце красне,
Щоб відчув я і збагнув
Те, яке ж життя прекрасне,
І щасливим завжди був!
Євген Ковальчук, 30. 03. 2022
ID:
1062569
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 17.05.2026 19:15:07
© дата внесення змiн: 17.05.2026 19:15:07
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
