СИЛА ПРЕДКІВ
Нехай із вуст не ллється муст,
Із вуст кай лине солов’їна,
Бо та ворожа, наче дуст,
Живе хай вічно Україна.
Нехай в серцях плекаєм цвіт
Своєї рідної розмови,
Щоб чув і знав далекий світ
Мелодію святого сло́ва.
Це – наш собор, наш оберіг,
В ній – сила предків, воля роду,
Вона – врожай усіх доріг
І – гордість вільного народу.
Вона – і лагідність пісень,
І – криця в гарті, бо у битві,
Що крізь вогонь у но́вий день
Веде нас впевнено в молитві.
Це – мова воїнів й звитяг,
Що не дадуть себе скорити,
Вона в шоло́мах і в серцях,
За неї кров’ю часто вмиті.
В ній вишиваний наш вівтар,
В ній – дух козацький, вільний, дужий,
Бо в мові – наш безцінний дар,
Герой до неї небайдужий.
Ми розіб’ємо пута зла,
Зітремо все з доріг тернистих,
Хай мова птахом все зліта,
В небесний простір, мирний чистий.
Це – наш поріг, це – наш редут,
І перемога наша буде,
Та й мову знищить не дадуть,
За неї гинуть наші люди.
Майбутнє нації і міць
У кожнім звуці, в кожнім слові,
Пред ворогом не впа́дем ниць,
Бо мова в нас с нас стоїть в основі.
То ж хай дзвенить, мов чистий спів,
Державна мова щира й гожа,
Щоб ворог лютий онімів,
Бо правда в ній і сила Божа.
23.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:
1062563
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 17.05.2026 18:36:47
© дата внесення змiн: 17.05.2026 18:36:47
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
