|
НАДИХНУЛА ВІРШ ГАЛЯ ПОТОПЛЯК
Пливе ріка життя у синє море,
Де пливуть до пристані кораблі.
Щоб втопить печаль душі, всяке горе
Летить птахом до чужої землі.
Пливе ріка життя понад плаями,
І не один день, а тисячу літ.
Несе уламки долі із жалями,
Жде месію із зоряних орбіт.
Пливе життя за бистрою рікою
Від квітучих весен до білих зим.
Шукає між хмар сонце миру, волю,
Вдихає присмак гіркий, як полин.
Скажи, хто нас тримає на цій землі?...
Березовий сік, чи дух свободи .
Чи ото сонце, що сходить у імлі
П*є із джерела криштальні води.
Ми всі проросли корінням до землі,
Яблуневим садом біля хати.
Де б не були, летимо , як журавлі,
До родин, там де батько і мати.
На землі рідна мова нас єднає ,
Будить від сну воскресний дзвін у храм .
І святий дух із мертвих воскресає,
Щоб славити бога, як Авраам.
Вірую, в святу апостольську церкву,
В отця, сина, і святого духа.
У серці плекаю мрію безмежну,
Що мине біда, та чорна смуга.
Вірую , що воскресне Україна,
Як Фенікс із попелу оживе.
Козака діждеться з війни калина ,
До землі проросте життя нове.
Вірю, що ріка життя не зміліє,
Упаде дощ, наповнить береги.
Погасить вогонь, землю зцілить, омиє...
Зацвітуть над світом зелені луги .
Там ,де могили пращурів і батьків,
А дуб тримає небо на плечах.
Там лежать воїни поміж ясенів,
У майбутнє осяюють нам шлях.
Кобзар написав священний заповіт ,
Де б не був ти у якому краю.
Повертайсь до землі ,до дубових віт
Де біля хати сади в розмаю.
Де широке поле, калиновий гай ,
Зріє хліб із колосків пшениці.
Там із гір тече струмочок дивограй,
І зцілить рани жива водиця .
ID:
1062555
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.05.2026 15:25:45
© дата внесення змiн: 17.05.2026 17:22:23
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
