Присвята видатному українському театралу
Лесю Курбасу і його новаторському театру.
"Березіль" - "Березіль" розквітає у березні
після смерті тирана, наче квітка воскресла,
розп'ята лютими зимами Карелії...
Ніби сніг Сандармоху ненадовго зійшов,
і цього вистачило, щоби вільно емоції йшли...
Хай ілюзорні, хай непомітні...
Але ж усе було насправді :
серед овацій початку початків,
серед абсурду країни АБРевіатури,
серед сирих тюремних казематів,
серед гострих тремтячих доносів,
допитів психологічних,
залякувань типових аморальних,
смертельних вироків - фарсів "трійки"...
Та досить ! Досить ! Досить !
Годі вам ворушити незагоєні рани !
А Лесь знову на коні, як той Пегас безсмертний...
Десь чути палкі аплодисменти : "Браво - браво !",
"Курбас - найкращий !", "Театр майбутнього !"
Заворушився мох, мурашками вібрує...
Ось тріснула березова сльоза -
краплина так прекрасно відчуває
усі тонкощі гламурного спектаклю...
Та навіть сусідня ворона - роззява
роззявила рота від побаченого :
таки зачепило, таки недаремно відбувається дійство !
"Мистецтво - масам !", "Дайте джаз !" -
вигукував ручай місцевий...
Грайте актори, ловіть невидимі флюїди глядачів !
Відсівайте потрібні слова, мов золото каліфорнійське !
Микола Куліш тут теж має справи -
дивиться, переживає, впроваджує модерн...
І ми переглядаєм перфоманс,
бо треба публіку підтримати морально...
Здається, скоро вже перерва -
антракт для відпочинку...
Гаразд, йдемо у вестибюль,
де має буть "буль - буль",
хоча б бульйон гарячий...
Сезон також гарячий - аж до листопада - маємо ще час.
Пелюстки подячні - додолу,
в портері крісла скриплять...
Прийшли Яловий, Підмогильний, Драй - Хмара
у дощовиках із росяних ранків...
Свідзінський запізнюється... *
напевно, вірші читає солодкому сонцю.
* Митці "Розстріляного відродження".
ID:
1062553
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Історичний
ВИД ТВОРУ: Балада
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 17.05.2026 15:03:26
© дата внесення змiн: 19.05.2026 08:05:53
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|
