Немає спо́кою ніде.
І серцю спо́кій не потрібен?
І шлях у далечінь несе,
Як вітер хмари в небі синім.
Та ще нам мало,
мало, мало міри.
Замало в серці спо́кою і віри,
А хмари в небі все собі пливуть
У синю безкінечну путь.
Довірся вітру, розправ крила -
Здіймись у неба височінь.
Поглянь, яка ж вона красива -
Уся Земля - диво із див!
Та ще нам мало,
мало, мало міри.
Замало в серці спо́кою і віри,
А хмари в небі все собі пливуть
У синю безкінечну путь.
Постій, на мить яку спинися.
Вдихни повітря з висоти,
В молитві низько поклонися
Тому, Хто це життя створив.
Та ще нам мало,
мало, мало міри.
Замало в серці спо́кою і віри,
А хмари в небі все собі пливуть
У синю безкінечну путь.
