На троні з огризком у роті,
Панує роздягнута, квола,
Обвішана брудом холера.
І сморід несе покоління,
Отруєна байдужість у кожному.
Навмисно упаде, посміхається,
Калікою веде крок за кроком,
Осунеться і витравить голодом.
Що ти у люті без совісті,
У пеклі над мертвими тішишся,
А хочеш з утроби черпни,
Сльозами вдавися пекучими,
І витрави їх посміх до дна,
В очах покоління потворного
Антихриста ката ганебного
До ніг як чума упади.
