|
Прийди до мене, радосте моя!
В обійми ти мене візьми!
Хай станемо в цю мить ти й я
Одним-єдиним! Разом ми
Вік жити будемо. Без меж
Моя душа цього жада,
А разом з нею серце теж.
З тобою будь-яка біда
Мене минатиме, немов
Невидимий я. У мені,
О радосте, ти знов і знов,
Цілісінькії ночі й дні,
Мить кожну їхню протікай,
Немов бурхливая ріка,
Поклавши смуткові враз край!
А з ним і доленька гірка
Не прийде вже. Я більш тужить
Не буду ані миті, ні,
Тоді, коли я буду жить
З тобою лиш. У глибині
Душі та серденька мого
І віра, і надія є,
Що протягом життя всього
Свого, допоки ще жиє
І б’ється в грудях серце-птах,
У мене ввійдеш ти, немов
У дім, як сонце в небесах,
І тіло, й душу, й серце знов
І знов ти будеш зігрівать
Так ніжно, лагідно, що я
Не зможу навіть підібрать
Тих слів, що, радосте моя,
Змогли би передать той стан,
Та зможу я його відчуть,
Пірнувши, наче в океан,
У тебе, щоб в тобі втонуть.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2022
ID:
1062516
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 16.05.2026 20:31:31
© дата внесення змiн: 16.05.2026 20:31:31
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
