Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Творець - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Емма Конвалiя, 17.05.2026 - 18:59
Дуже палко і дуже талановито! Особливо сподобалась пристрасть, з якою написаний Ваш вірш! Олена Мосійчук, 16.05.2026 - 23:50
Ну от... не знаю тепер чи радіти чи "бути" ... але Ваш анапест я оцінила на 100 балів, на відміну оцінки ШІ у 93% , а це значить що я заражена анапестовірусом, або просто, він мене підкорив! Доречі, Ші сказав, що Ви створили вірш з допомогою штучного інтелекту, або редагували його з допомогою додаткових застосунків. В будь якому випадку основу я просканувала))) Ваше Я-Его дуже миле. "До подібних тобі я іду уві сні"... Якись цей рядок "мій на сто відсотків" (як у Бумбокс) тільки не "уві сні". Завершили пафосно! Багато хто не любить пафосу, а я люблю!!! Це комплімент, щоб Ви знали ! Бо якщо б не комплімент ... не коментувала б. Подяку за комплімент не приймаю. Чоколяда підійде Шкода, "Альтер Его" Ваше тепер Вам треба переписувати, бо у Ваш Джин-тонік віриться менше))) А зірок - норм! Перелічила - всі на місці! Seth відповів на коментар Олена Мосійчук, 17.05.2026 - 18:02
Дякую, Олено! Ніколи не писав (і сподіваюсь, не писатиму) вірші за допомогою ШІ. Можливо, тому що спершу вірш був написаний російською, а потім - перекладений - тому ШІ вирішив, що він "допомагав" Історія нас розсудить) Додаю оригінальний текст Я в спокойной воде. Я в пологе небес. Я степной суховей над остывшей землёю. Я слепой херувим, причастившийся бес. Благовестный хорал, что не слышно за воем. Я сумятица строк, лабиринт небылиц. Разделившая вас за полшага ограда. Я та самая стая отбившихся птиц, Пролетевшая ад, но не ставшая адом. Я забытая суть всех сердечных молитв. Непонятная сладость неведомой цели. Я разрушенный памятник. Злой монолит. Обессилевший нерв на последнем пределе. Я питаюсь надеждой знакомых шагов. Я звучу в каждом стоне взбесившейся вьюги. Я та самая верность внезапных врагов. Тех, что люди, порой, открывают друг в друге. Я незаданный кем-то надсадный вопрос. Я ошибка в написанном ей постулате. Я горящий за вашими спинами мост. Я кипящая ярость в отчаянном «Хватит». Я исчадие, пасынок, плоть от вранья. Я лазутчик, скрываемый жадною тенью. Я испитая досуха чаша сия. Обитатель из списка не знавших прощенья. Я следы на руке. Незаконченный спор. Нерушимая клятва скреплённая кровью. Я тот самый немой постоянный укор, Что смывается самой нежданной любовью. Я тот выбор, что теплится в «быть иль не быть». Неразбавленный яд в фееричном финале. Я причина, что не позволяет любить. Я логичный конец, ждущий шанса в начале. Ты не спросишь меня почему и когда. Ты не вспомнишь с чем схоже моё отраженье. Если будешь готова – иди в никуда. Там подобных тебе узнают по движенью. Замыкается круг. Стало меньше огня. В наступившей тиши поднимается ветер. Это ты не нарочно создала меня. И, боюсь, ты на веки за это в ответе. Олена Мосійчук відповів на коментар Seth, 17.05.2026 - 23:01
Дякую за пояснення, Seth! Я б свого творця ніколи не звинуватила)))) навіть коли не особливо вдячна Олено))))))))))))))))) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||