А Рижика - нема, того, якого знала,
Він зник, змінився, чи втомився і закрився, змерз?
Він мене надихав, щоб я жила, цвіла, співала...,
А зараз весь запал у ньому… десь під землю провалився, щез…
Я думала …чи це моя душа його впізнала,
Вона тягнулася, трималася його.
І памʼять берегла, коли не бачила чи десь звʼязок втрачала
І не могла при зустрічі опанувать себе від радості і розказать йому всього…
А зараз - по-важкому легко, пусто, відсторонено далеко
Іде він сам, на зустріч, та без змісту і вогню,
Він щось зробив чи вирішив для себе дуже твердо:
Я омину, підтримаю його як можу, тепло, і на іншу стежку тихо мовчки поверну…
ID:
1062492
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.05.2026 09:02:36
© дата внесення змiн: 16.05.2026 11:29:08
автор: Irusia
Вкажіть причину вашої скарги
|
