Я теж старий, приснилось чи то відбулось,
І в ту країну вічну і мені прийти вдалось.
А там зустрів дідів, бабок і тих кого лиш трохи знав,
І в цім житті недовго бачив та і не пізнав.
Бо в тих краях людей, як зірок серед неба,
Я Батька свого лиш шукав, у тім була потреба.
А Він як праведник, у Бога геть не вірив й чорта зневажав,
Та всі людські чесноти зберіг і завжди поважав.
Дивлюсь, він в стороні сидить, не усміхнеться,
Отож переступить прийшлось, інакше не вдається.
То він мене побачив і на зустріч сам піднявся,
У цім житті такого не сприймав, а там зі мною обійнявся.
Та й запитав, як там тепер, сьогодні як живеться,
Чи мир панує на землі, чи як життя вдається?
А було так, що в ту війну він бився за державу,
Медалі мав і Орден мав , солдатську Славу.
А я йому кажу, ти не повіриш тату,
До нас русня прийшла й спалила нашу хату.
Все розорили, знищили подвір'я,
У пух і прах рознесли, злетіло як із курок пір'я.
А він мені не вірить, каже - схаменися,
Ти може з перепою, тож іди й проспися.
А я йому кажу, дивись, ото не грім гримить,
То знов на нас від путіна біда летить.
То він таке почув та й каже , не здавайтесь,
За землю рідну скільки сили є, тримайтесь.
Бо кажуть, проти лома сила теж знайдеться
І ворогам сконати всім прийдеться.
ID:
1062464
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 15.05.2026 19:50:38
© дата внесення змiн: 15.05.2026 20:43:48
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
