Ми починаєм з кухликів,
Із підколінних чашечок,
Щасливе проголошуєм
В напівпрозорих пляшечках,
Рятуємо кармінове
У ковдрах світлом милості,
Як крила старовинні між
Кордонів смутку зрілості…
Коли ж бо день розплачеться
І ніч зіниць розвіється,
Коли трава муарова
Кульбабами засіється,
Тоді у запереченні
Чужого, неприродного
Дійдем від самозречення
До гніву всенародного…
