Як співав соловейко весною,
І зозулі кували ку ку.
Ми гуляли удвох над рікою,
Проживаючи юність п'янку.
Нам здавалося - час не існує!
Не тривожили душу роки.
В теплих спогадах досі я чую
Ніжний дотик твоєї руки.
Нам зозулі літа накували,
І далекі дороги земні.
Солов'ї в ту весну нам співали
Найдорожчі для серця пісні.
Хай життєва ріка не міліє,
Хай поволі до моря пливе.
Ми такі ж молоді, доки мрія
В наших спогадах юних живе!
