Акація - п'янкий, духмяний цвіт,
Тих білих китиць голубині крила.
Пригадую свої сімнадцять літ,
І той політ, коли тебе любила.
Я думала навіки, назавжди,
Відкрився світ, і в ньому сьоме небо.
Як квітка, що не квітне без води
Так я жила і дихала - для тебе.
Акація в травневу світлу ніч,
Пливла, мов біла хмарка під горою.
Ти був тоді в полоні протиріч,
І кожен з нас лишився сам з собою.
Минають весни, літо золоте,
Новим життям потішить, привітає.
Та вірю я, що знає щось святе
Акація, що в травні розцвітає.
