Ти веселим був і вірним ,
Тамував чаклунством спрагу,
Марив думкою живою
В захисній сорочці мага,
Пошарові зрізи долі,
Ніби світлі сподівання,
Надсилав на літній полюс,
Поміж хвилями зітхання.
У імлі побожній свіжій
Завмирав завжди завзято ,
Від травневого – подвійно,
Від дощу – непередвзято.
Хай і далі, ніби Ґрета*,
Будуть свині і тюльпани,
В кризі застібки, комети,
Коліщаті мешти* й сани…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=-TRjaFoCAvI
