Ніч минула. Сонце встало
В синіх небесах
І яскраво запалало,
Як вогонь в свічках.
Сонця промені жовтаві
Гріють ніжно так!
Сонця промені ласкаві.
Квітнуть, наче мак,
В серці почування світлі
І в душі також.
Квітнуть в сонячному світлі
Всі вони. Атож!
Лагідно так сонце гріє,
Що душа співа,
Серце у мені радіє.
Передать слова
Стан цей дивний, ні, не можуть
Повністю, цілком,
Та все ж уявить поможуть
Вам його. Теплом
Сонячним я огортаюсь,
Ковдрою немов.
Лагідно ним зігріваюсь.
За таких умов
Хочеться ще більше жити
І життю радіть,
Позабувши, як тужити.
Ніде правди діть.
Дякую тобі я, сонце,
Що ти наяву
Зігріваєш, що не сон це.
В світі я живу
Завдяки тобі, мій друже.
І тобі за це,
Сонце, вдячний я предуже
З радісним лицем.
Євген Ковальчук, 26. 03. 2022
