Вже б іти... Обіймаю букет, що зібрала. Для тебе.
Може й в нім пташенята гніздечко зів'ють в добрий знак...
Хоч не склалось за руки до старості йти нам до Неба,
Та я знаю – чекаєш! В надломленій квітці. Так треба...
І твоє: «Я любою тебе, дуже!» збирає в «кулак»...
Епіграф до новели Тетяни Чорнобай і Романа Чорнобая (№10), з шостого тому «Закарпаття», мого літературно-мистецького проекту «Соло надірваних струн» (авторка книги С. Маланка-Баліцка)
малюнок Марії Дребіт (Голодриги) із використанням ші
Марія Дребіт Португалія
16.04.2023
