Серденька мого не край,
Сум гіркий! Тобі
Покладу нарешті край
Я у боротьбі.
Я тебе здолаю вмить,
З серця прожену.
Більш воно хай не щемить!
В нього, як весну,
Світле щастя я впущу
Так, неначе в дім,
А тебе я відпущу
Вже навік. У нім –
В серденьку моєму жить
Буде щастя вік.
З ним не буду я тужить
В світі цім повік.
Сум, негайно же іди
Із душі ти теж!
Світла радосте, прийди
В неї ти. Авжеж,
Прагне із тобою жить
Душенька моя
Кожну неповторну мить,
А із нею й я.
Щастя й радосте, я вас
Серцем всім люблю
І душею. Доки час
Мій не згас, молю,
В них прийдіть і проженіть
Смуток в небуття
І лиш ви у них живіть
Все моє життя!
Й буду сіяти я вас
В душі та серця,
Щоб жив з вами кожен з нас
В світі до кінця.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2022
