Більш немає ночі.
Вже вона пройшла.
Я здіймаю очі
В небо. Так, прийшла
Днина й світить в ньому
Ясно сонце-птах.
Сонце в світі цьому
І в моїх очах.
Сонце проникає
В душу, в серце теж,
Ніжно зігріває,
Що немає й меж
Щастю. Відчуваю
Лагідне тепло
Сонця, що до краю
Рідного прийшло
І до мене. Дуже
Я люблю тебе,
Сонце, милий друже.
Небо голубе –
Дім твій, та вітаєш
Ти мене все ж теж,
Ніжно зігріваєш.
І за це без меж
Я тобі, о сонце,
Вдячний. Добре так
Дуже, що не сон це,
А реальність. Всмак
Я живу з тобою
В світі цім земнім,
Навіть хай порою,
Та все ж в неземнім
Щасті, ясне сонце.
Тож світи частіш
У моє віконце
Й грій іще тепліш.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2022
