Червоні маки аж до небокраю,
Горять вогнем, палають на межі
Вони мов жар, ніколи на згорають,
Це пам'ять серця, спогади душі.
Червоні хвилі ген, за видноколом,
Гарячий колір світиться здаля .
Нехай не буде більше вже ніколи
Людською кров'ю зрошення земля .
Схилімо тихо голови в поклоні,
З пошаною згадаймо нині тих.
Хто кров пролив, мов пелюстки червоні,
Помолимось за мертвих і живих .
Ніколи знову! Люди будьте пильні!
Нам знов і знов нагадує весна.
Що вороги підступні і свавільні,
Найбільше лихо на землі - війна.
Ніколи знову!..
Фото автора
