Надежда, Вера и Любовь
Устали странствовать по свету,
И все счастливые приметы
Уже не унимают боль.
Уже не радует весна,
И осень больше не печалит,
Рассвет горчит остывшим чаем,
А ночью тусклая луна
Едва тревожит хрупкий сон,
Лучом касаясь изголовья…
Надеждой, Верой и Любовью
Как прежде полон, полон он…
***************************
Надія, Віра і Любов
Стомилися, йдучи світами,
Прикмет щасливих манівцями
Блукаючи наосліп знов.
Весна не тішить вже серця́,
Осінній смуток входить в звичку,
Уранці сіється мигичка,
А ніч похмура, без кінця.
І тільки місяць край вікна
В крихке вплітає сновидіння
Любові, Віри і Надії
Напівзабуті імена…
