Есть вещи, что память стирает легко,
но сердце хранит их внутри глубоко,
не даты, не числа, не громкие фразы —
а несколько секунд… самые важные сразу.
Запомнить тебя хочу —
не фото, не силуэт,
а то, как ты молча стоишь
и смотришь в ответ.
***
Сад буяв..
Вирубали.
Біля дороги
бузок.
Радував погляд,
А запашний який.
Вирубали.
Коней, корів
табуни.
Вирубали,
вирубали.
Колосились поля,
лани.
Продали.
Жовтий рапс.
Льон голубий.
Соняхи.
Ніби воїни.
Полягли.
Вирубали,
вирубали,
ліси.
Терпячий народ.
Скільки дітей полягло.
Запитую вас:
-За що?
Династії.
Царі.
Руки ж у них
у крові.
Пісні співали.
За мир, за мирне життя,
Власне житя ж віддали.
І де ж той мир?
Кровавий пир.
Нацисти.
Фашисти.
Активісти.
-А люди?
- Вони полягли.
-А за що?
- Щоб був мир?
-Чи насильно -
зловили і поволокли.
То тут вільні люди,
чи кріпаки і кати.
***
-Не вірите в пришельців.
В Армагедон.
Рік 1986!
Що то було.
То і був Армагедон.
Скільки людей
У муках полягло,
Захощаючи бидло
Від променів смерті.
Новий не влаштують!
- Ви вірите в це?
- Їм вірити можна?
Кров без причини з носу
тече, смерть же іде,
Чекає когось на рогу.
А скажуть інсульт.
А скажуть інфаркт.
А хто скажіть відпові за це все.
Скільки бійців...
Скілько напад серцевий
Відправив у вир.
Врач винен чи командир.
Чи той хто наказ підписав,
Чи той, що він здоровий
в листі написав.
Діагноз такий - щоб не заплатити.
То за кого, за що кров ця пролита.
Ще один Чорнобиль,
Ще одна диферсія?
А ви задумайтесь:
-Для чого?
Ще за поперідній Армагедон ніхто не відповів.
Кожен другий юнак - давно посивів.
І це ради чого?
Це ж не гордість, це неприкритий сором.
Гордимось!
Чим?
Перемогли?
І ви вірите в це.
На цвиндар сходіть.
В очі, їм в очі скажіть.
Скажіть матерям,
Сиріткам скажіть.
День примирення був.
Ви певно забули.
Ви з Марсу.
Людей ви не чули.
Червона планета.
Та все зрозуміло.
Міняють тут клімат.
Та й лишні тіла.
Їх стільки нема.
* Ви гордитесь, а мені соромно.
Подвиг радянських воїнів перекручено,
говорили роками - ми вам вдячні, а зараз?
Навіть слово радянський - ненавість визиває чи бійці червоної армії,
як швидко чорне можна зробити білим, а біле чорним.
А вони були просто бійці з фашизмом, з загарбниками.
То хто дав і кому право осквернити день памяті,
забути тих, хто боровся й віддав життя, щоб ми жили.
Невдячні, - скажу я вам.
-Вічна память загиблим і низький уклін за те, що хоч недовго та ми жили мирно
і не було в країні єдиній партій війни, нацистів, сепарів й яка не яка а була соціальна рівність, проти якої виступають уже навіть і ті, в кого все вкрали чи відібрали та то їх вибір.
Ви просто погугліть фото і імя любого президента чи відомої вам особи і жодної реальної фотографії вам гугл не видасть. Все штучне, все фальшивка, нас привчають, щоб ми доживали життя в штучному, віртуальному світі, вірили в непритаманні нам цінності.
ID:
1062094
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.05.2026 08:31:14
© дата внесення змiн: 09.05.2026 09:54:52
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
