О Не забувай мене , не забувай!
Ту квітку, що цвіла для тебе весною.
Ми два лебеді у парі в місяць май,
Поєднали навіки серця любовю.
А ти був моїм Всесвітом - увесь світ
У небі місяцем в беззоряні ночі.
Я твоя мрія, в саду вишневий цвіт,
Рання ясна зірка у серці юначім.
Я в руках несла тобі квітку весни,
А до ніг встеляла пелюстки любові.
Світила сонечком в заметіль зими
Зігрівала тебе у пісні, у слові.
Через роки мій голос не забувай!
Ту пташку ,що щебетала тобі пісні.
За хмари злітали ми за небокрай ,
Ловили в долоні щастя - зорі ясні.
Де б ти зараз не був, в якому краю,
Ти згадай ,як ми кохались із тобою!
Плаче небо дощем із небокраю,
Бо Наша вже весна сплила за водою.
Зворушливо... 
