Із першим сонячним промінням над полями
Повільно сивий підіймається туман,
Немов м’якенька ковдра землю покриває…
Я справжні тишу й спокій відчуваю там.
Сире повітря вранці чисте й прохолодне,
Земля в нім свіжа пахне й росяна трава…
Птахи розпочинають свій концерт ранковий -
Природа день новий вітає ніби так .
Дороги всі біжать зеленими полями,
І тихим лісом; біля хат старі сади,
Паркани оповиті диким виноградом
І яблуні, що восени дають плоди.
Удень життя тече розмірено спокійно -
Будинкам зігріває сонечко дахи,
Гойдає гілочки дерев ліниво вітер ,
А десь в траві скрекочуть цвіркуни…
Усе вгортає вечір золотавим світлом,
Стають спокійними і тихими поля,
Вертаються пташки в свої родинні гнізда,
І небо починає кольори мінять:
Від теплих сяючих і до холодних синіх.
На вулицю виходять люди відпочить,
На лавочках сідають поблизу будинків
Так проводжають день, що вже до ночі мчить.
А нічка особливу атмосферу творить:
Зірки стають яскравіші, аніж будь-де,
Здається, можна дотягнутися рукою
До них - таке чарівне відчуття росте.
Десь вдалині тихенько гавкає собака,
А десь розкотисто скрекочуть цвіркуни,
Пташки в своїх тепленьких гніздах задрімали ,
І згодом спокій цей поглине всі шуми.
І розумієш - мало треба нам для щастя:
Повітря свіже і промінчик сонця й час,
Щоб зупинитись, почуття утамувати ,
Ввібрати тишу й спокій, що навколо нас.
07.05.2026
