Відчую щастя неземне.
Як матінка дитя,
Мене ласкаво огорне
Це світле почуття.
Воно прийде, немов у дім,
У душу, в серце теж.
Я житиму у чарівнім
Тім щасті, що і меж
Не буде радості моїй.
Неначе квітів цвіт,
У серці та в душі моїй
На цілий білий світ
Те щастя буде розквітать
І буду я його
Всім людям щиро дарувать
Впродовж життя всього,
Щоб кожен з нас його відчув
І більше не тужив,
А щоби вік щасливим був,
У щасті будь-хто жив
Кожнісінькую мить життя,
Яке всім нам дано,
Хай навіть і без вороття
Закінчиться воно
У неочікувану мить,
Як серце те, яке
У грудях тихо стукотить,
Стук спинить. Так, людське
Життя крихке, немов кришталь.
У кожного із нас
Воно, на щастя чи на жаль,
У певнім місці, час
Мине. Отож живімо всмак
Кожнісінькую мить
В цім світі і працюймо так,
Щоб добрий слід лишить!
Євген Ковальчук, 16. 03. 2022
