Від гріха й до спокути
чи не бути, чи бути?
Споконвічне питання
заважає заснути.
В модні мешти не взутий,
йду від скрути й до скрути.
Ні взірець, ні титан я.
То ж не бути? Чи бути?
Треба щастя відчути —
щастя бути почутим,
а не блазнем безкрилим
цю виставу відбути.
Достроково забутий,
чи потрібен кому ти?..
Якнайдовше, щосили
мусиш бути і бути!
---
Бути, звісно, бути!
