Згадай, вчорашній час, як колись,
У твоїм раю цвіли тобі сади .
В мріях ти злітав до зір у вись
Вдихав у літечка медові плоди .
Стоїть хата наче сирота,
Вмивають запилені вікна дощі .
Шарпають вітри, грози, сльота
Квіти мальви, лукаві руки чужі.
Достигли ябка, груші, сливи,
Та нема кому їх з гілля зірвати.
Воркує, плаче голуб сивий...
Всім , тим хто не вміє добро шанути.
Всі хочуть лиш готові гроші,
Щоб їм все готове у торбу дати.
А хто візьме взує калоші,
Щоб траву скосити, тин залатати.
Нема мами, тата і брата,
Мій рай дитинства цвіте у споришах.
Без господаря сумна хата
Вони приходять у гості лиш у снах.
Поплач, поплач і легше стане,
Сльозою виплачи біль в своїй душі.
А той , хто вмер, він вже не встане-
Його сонце навік згасло на межі.
Там у тім вишневім садочку ,
Воркутали наче голуби батьки .
Весна в трояндовім віночку,
Мережила до ніг в барвах рушники.
А ніч була місячна ясна
Падали груші , як зорі у траву.
Дзвеніла музика чарівна,
Лелека Богу дякував за красу.
Двері були відкриті до хати,
Там матуся вечерю готувала.
В будні - для тебе було свято,
Пахнув святий хліб, борщ і кусок сала.
Сонце сховалось, вже понад вечір,
Тато на лаві під горіхом сидів.
Розказував казку малечі,
Голос соловейка душу солодив.
Ти дививсь на небо у блакить,
Падали на щастя в долоні зорі.
Ти хотів, оцю мить зупинить!
Роки , як чайки злетіли у морі.
Хоч би на мить вернутись туди ,
Де мама , тато і уся родина.
У той рай, там де цвітуть сади,-
Де на грядці пахне ягода - малина.
А пів світу плаче, пів скаче,-
Нажаль той щасливий час не вернути.
Нераз серце від туги заплаче !
Хоч би раз у рай дитинства пірнути.
М ЧАЙКІВЧАНКА
2---------------------------------
А ти згадай мене не забувай ,
Коли я буду від тебе далеко.
Злечу я за обрій в небесний рай,
Змахну тобі крилом наче лелека.
А ти згадай мене, не забувай,
Як згасне моя зірка серед ночі .
І зів*яне моя квітка - розмай,
Навіки закрию зоряні очі.
А ти згадай мене, не забувай,
Коли згасне моє сонце у вікні.
не тужи за мною, серце не край,
Я прийду у гості до тебе у сні.
А ти згадай мене, не забувай,
Ту квітку, що цвіла тобі весною.
Тримала сонце - наче коровай, -
Вгощала хлібом своєю рукою.
А ти згадай мене, не забувай,
Солодку, як мід і гірку, як полин.
Ти зле забувай, добро пам*ятай,
Прости, що сплив час до останніх хвилин.
А ти згадай мене, не забувай,
Ту жінку , що цвіла ружою в саду.
Коли душа дощить - мене згадай,
Я крізь білі сніги до тебе прийду.
А ти згадай мене , не забувай,
Ту пташку ,що співала тобі пісні.
Прийди на могилу, мене згадай,
Запали свічку, посій квіти мені.
О мій друже, близький і далекий!
Кажу : тобі навіки **Прощай, прощай**.
Один за одним летять лелеки -
Туди ,де нема зими цвіте молочай.
ID:
1061932
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.05.2026 01:13:02
© дата внесення змiн: 08.05.2026 00:42:04
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже гарно! 
